Слов'янськ давно вже перебуває в ''Killzone'' і наскрізь пробивається російською артилерією
Пройшли чотири роки та сто три дні війни. На сьогоднішніх картах ISW є лише одна зміна лінії фронту: у Донецькій області росіяни фронтом за 1,5 км просунулися на північний захід від села Бондарне та повністю захопили села Никифорівка та Липівка. Прямою до Слов'янська їм залишилося пройти 15 км.
Сам Слов'янськ давно вже перебуває в ''Killzone'' і наскрізь пробивається російською артилерією, КАБами, безпілотниками та навіть далекобійними FPV-дронами. Тобто все, що відбувається в місті, всі пересування транспорту і навіть пішоходів – все відстежується російськими розвідувальними дронами та за необхідності – знищується.
Однак місто живе! До війни в ньому було не менше 100 тис. жителів, а зараз залишилося близько 39 тис. В основному це люди похилого віку з обмеженою мобільністю або ті, у кого немає коштів орендувати житло десь у глибокому тилу. Незважаючи на примусову евакуацію, у місті, як і раніше, залишається близько 4 тис. дітей. У місті є газ, електрика та вода, працюють магазини, пошта, банки та медичні установи. Аварійні служби оперативно усувають наслідки російських атак.
Це якийсь сюр. Як це все можна поєднати? Регулярні бомбардування, обстріли, та походи в магазини, на пошту, до лікарні, коли ти не знаєш: чи повернешся ти сьогодні додому, чи тебе розірве на частини російська бамба. Та й удома теж небезпечно: при повітряній атаці потрібно бігти у притулок, а залишаючись у квартирі дотримуватися “правил двох стін”, тощо. …Однак це факт: місто живе, це не фантазії і не плід хворої уяви…