Дипломатичне лідерство та міжнародна коаліція

Одним із найголовніших досягнень президента вважається успішне формування та утримання безпрецедентної міжнародної підтримки. У перші дні вторгнення його відмова від евакуації та фраза «Мені потрібна зброя, а не таксі» стали потужним сигналом для західних лідерів, які спочатку сумнівалися у спроможності України вистояти.

Консолідація Заходу: Під керівництвом Зеленського Україна змогла отримати озброєння, яке раніше вважалося недосяжним: від систем Javelin та Stinger до танків Leopard, ЗРК Patriot, ракет ATACMS та винищувачів F-16.
Руйнація міфу про «другу армію світу»: Завдяки вмінню президента артикулювати потреби армії та його непохитній позиції у найважчі часи, Україна не лише вистояла, а й довела неефективність російської воєнної машини.
Євроінтеграційний прорив: Саме під час війни Україна отримала статус кандидата на членство в ЄС і офіційно розпочала переговори про вступ, що за мирних умов могло тривати десятиліттями.
Створення форматів підтримки: Було започатковано роботу формату «Рамштайн», підписано десятки двосторонніх угод про безпеку з провідними країнами світу (Великою Британією, Німеччиною, Францією тощо).
Глобальна підтримка (Global South): Протягом 2024–2025 років значні зусилля були спрямовані на залучення країн Латинської Америки, Африки та Азії. Проведення Глобальних самітів миру стало інструментом ізоляції Росії на рівні смислів, а не лише санкцій.

Оборонна та безпекова сфера

Зеленський очолив країну в момент найбільшої загрози її існуванню, і той факт, що на початок 2026 року Україна зберегла свою державність, суверенітет та контроль над більшою частиною територій, є фундаментальним результатом.

Ракетна та дронна незалежність: Відновлення та запуск виробництва власних далекобійних ракетно-дронових комплексів. Це дало Україні можливість бити по аеродромах та нафтобазах в глибині РФ (до 1500 км), не чекаючи дозволу від США чи Німеччини.
Морська перемога без флоту: Це унікальний випадок в історії, коли держава фактично знищила перевагу противника на морі за допомогою інноваційних технологій (Magura V5 та інші морські дрони). Окупаційний флот був змушений залишити порти Криму, що дозволило Україні самостійно гарантувати безпеку судноплавства.
Цифровізація армії: Запровадження систем ситуаційної обізнаності та платформ типу «Дельта», що робить українське управління на полі бою одним із найсучасніших у світі.

Збереження державності: Попри прогнози про «Київ за три дні», українська армія під його керівництвом зупинила наступ на столицю, звільнила північні регіони, а згодом провела успішні контрнаступальні операції на Харківщині та Херсонщині.
Розвиток власного ОПК: За ініціативи президента було зроблено ставку на виробництво вітчизняних дронів (виробництво досягло мільйонів одиниць на рік) та ракетних програм, що дозволило перенести війну на територію агресора.

Гуманітарна та внутрішня політика

У внутрішній політиці основними досягненнями стали цифровізація та збереження економічної стабільності в умовах постійних обстрілів енергетики.

Стійкість системи: Попри масовані удари по інфраструктурі, державний апарат продовжує працювати. Сервіс «Дія» став прикладом для багатьох країн світу, дозволяючи надавати соціальні послуги навіть під час війни.
Обмін полоненими: Президент особисто координує зусилля з повернення військових та цивільних з російського полону, завдяки чому додому повернулися тисячі захисників, включаючи командирів оборони Маріуполя.
Суб'єктність України: Україна перетворилася з об'єкта міжнародної політики на впливового суб'єкта. «Формула миру» Зеленського обговорюється на глобальних самітах за участю десятків країн світу.

Військові операції та стратегічні рішення

Оборона Києва та наказ «Залишатися»: Це було суто політичне рішення 24 лютого 2022 року, яке запобігло колапсу державного управління. Якби президент залишив столицю, ланцюг командування був би розірваний, а спротив — дезорганізований.
Харківський «бліцкриг» та звільнення Херсона: Зеленський наполягав на проведенні зухвалих контрнаступальних операцій восени 2022 року. Звільнення єдиного обласного центру (Херсона) стало особистою поразкою Путіна та доказом для Заходу, що Україна може перемагати на полі бою.

Станом на лютий 2026 року Україна продовжує боротьбу, демонструючи стійкість, яка стала можливою завдяки єдності суспільства, героїзму армії та стратегічній комунікації керівництва держави зі світом.